2.10.5.11.   Критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

2.10.5.12.  Неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

2.10.5.13.   "Тінізація” національної економіки;

2.10.5.14. Переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;

2.10.6.         У соціальній та гуманітарній сферах:

2.10.6.1.    Невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

2.10.6.2.   Неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;

2.10.6.3.   Криза системи охорони здоров’я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров’я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;

2.10.6.4.      Загострення демографічної кризи;

2.10.6.5.   Зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;

2.10.6.6.     Прояви моральної та духовної деградації суспільства;

2.10.6.7. Зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва;

2.10.7.      У науково-технологічній сфері:

2.10.7.1.  Наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

2.10.7.2.  Неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

2.10.7.3.   Низька конкурентоспроможність продукції;

2.10.7.4. Нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;

2.10.7.5.  Зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

2.10.7.6.   Відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

2.10.8.      В екологічній сфері:

2.10.8.1. Значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;

2.10.8.2. Нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;

2.10.8.3. Неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;

2.10.8.4. Погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;

2.10.8.5.  Загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро;

2.10.8.6. Неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;

2.10.8.7.  Неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

2.10.8.8.    Небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму;

2.10.8.9.  Посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;

2.10.8.10.  Застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;

2.10.9.       В інформаційній сфері:

2.10.9.1.    Прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

2.10.9.2.  Поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

2.10.9.3.    Комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм;

2.10.9.4.  Розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

2.10.9.5. Намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

2.11.    Основними напрямами підтримки державної політики з питань національної безпеки України є:

2.11.1.    У зовнішньополітичній сфері — проведення активної міжнародної політики України з метою:

2.11.1.1. Створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України;

2.11.1.2.  Запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

2.11.1.3. Забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу;

2.11.1.4. Сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

2.11.1.5.   Участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки;

2.11.1.6. Участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки;

2.11.1.7.   Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

2.11.2.      У сфері державної безпеки:

2.11.2.1.   Реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

2.11.2.2.  Зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;

2.11.2.3. Участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією;

2.11.2.4.  Відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції і технологій оборонного призначення і подвійного використання;

2.11.3.     У  воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

2.11.3.1. Прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні; перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні; перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

2.11.3.2. Здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь;

2.11.3.3.  Посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об’єктів; активізація робіт з утилізації зброї;

2.11.3.4.  Впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави;

2.11.3.5.   Забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

2.11.3.6.  Дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

2.11.3.7.    Прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України;

2.11.3.8. Боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України;

2.11.3.9.    Поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами;

2.11.4.       У внутрішньополітичній сфері:

2.11.4.1.  Забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства; підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади;

2.11.4.2.  Створення дійових, у тому числі судових, механізмів захисту конституційних прав людини і основних свобод;

2.11.4.3. Забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, запобігання проявам екстремізму;

2.11.4.4. Забезпечення прозорості в діяльності державних органів, прийнятті управлінських рішень, інформованості населення, зміцнення на цій основі його довіри до владних інститутів;

2.11.4.5.  Створення повноцінного, ефективно діючого місцевого і регіонального самоврядування;

2.11.4.6.   Формування і вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот та розв’язання міжнаціональних суперечностей;

2.11.4.7.  Забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков, у тому числі щодо розподілу сфер впливу на території України;

2.11.5.        В економічній сфері:

2.11.5.1.  Забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

2.11.5.2.  Прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;

2.11.5.3.  Вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;

2.11.5.4.     Подолання "тінізації” економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

2.11.5.5.  Забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

2.11.5.6.    Здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2.11.5.7.  Забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;

2.11.5.8.    Забезпечення продовольчої безпеки;

2.11.5.9. Захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту — поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу;

2.11.5.10. Посилення участі України у міжнародному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;

2.11.6.      У науково-технологічній сфері:

2.11.6.1. Посилення державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій та забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні;

2.11.6.2. Поетапне збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для широкого залучення в науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань;

2.11.6.3. Створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції;

2.11.6.4.   Забезпечення необхідних умов для реалізації прав інтелектуальної власності;

2.11.6.5. Забезпечення належного рівня безпеки експлуатації промислових, сільськогосподарських і військових об’єктів, споруд та інженерних мереж;

2.11.7. В екологічній сфері:

2.11.7.1.  Здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об’єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2.11.7.2.   Впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів;

2.11.7.3.  Поліпшення екологічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води;

2.11.7.4.  Запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану;

2.11.7.5.  Стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

2.11.7.6.  Недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів;

2.11.7.7.   Реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих питань;

2.11.8.         У соціальній та гуманітарній сферах:

2.11.8.1.  Істотне посилення соціальної складової економічної політики, реальне підвищення життєвого рівня населення, передусім на основі піднесення вартості оплати праці, своєчасної виплати заробітної плати та гарантованих законом соціальних виплат, посилення цільової спрямованості матеріальної підтримки, зниження рівня безробіття;

2.11.8.2. Створення умов для подолання бідності і надмірного майнового розшарування в суспільстві;

2.11.8.3.  Збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни; подолання кризових демографічних процесів;

2.11.8.4.  Створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров’я, ліквідації алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ;

2.11.8.5.  Ліквідація бездоглядності, безпритульності та бродяжництва серед дітей і підлітків;

2.11.9. В інформаційній сфері:

2.11.9.1.   Забезпечення інформаційного суверенітету України;

2.11.9.2. Вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери шляхом створення нормативно-правових та економічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;

2.11.9.3.  Активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України;

2.11.9.4.  Забезпечення неухильного дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції;

2.11.9.5. Вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

2.12.1. Відповідно до Конституції і законів України, громадяни України через участь у виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси, добровільно і в порядку виконання конституційних обов’язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо забезпечення її національної безпеки; як безпосередньо, так і через об’єднання громадян привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; у законний спосіб і законними засобами захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку.

2.13.      Основними функціями забезпечення національної безпеки є:

2.13.1.  Вироблення і періодичне уточнення Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України, доктрин, концепцій, стратегій і програм у сфері національної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України;

2.13.2. Створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування системи національної безпеки;

2.13.3.    Удосконалення її організаційної структури;

2.13.4.   Комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне та інше забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи;

2.13.5.  Підготовка сил та засобів суб’єктів системи до їх застосування згідно з призначенням;

2.13.6. Постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці;

2.13.7.  Систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму;

2.13.8.  Прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення та наслідків прояву;

2.13.9.  Розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України;

2.13.10.  Запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

2.13.11.   Локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів і ліквідація їх наслідків або впливу дестабілізуючих чинників;

2.13.12.  Оцінка результативності дій щодо забезпечення національної безпеки та визначення витрат на ці цілі;

2.13.13.  Участь у двосторонньому і багатосторонньому співробітництві в галузі безпеки, якщо це відповідає національним інтересам України;

2.13.14.    Спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки.

«назад          далее»