|
|
|
|||||||
Код нашего баннера: <a href="//sebweb.at.ua/"><img src="//sebweb.at.ua/image/baner/ baner_kopija.jpg" alt="Служба економічної безпеки" title="Служба економічної безпеки" border="0"></a>
|
Розділ 3. Основні положення. 3.1. Організація є формуванням, яка створено у відповідності до норм чинного законодавства України.
3.2. Організація сприяє розбудові демократичної, правової, соціальної Української держави, спрямованої на захист інтересів українського народу в соціально-економічній та правовій сферах.
3.3. Організація сприяє формуванню і становленню громадянського суспільства, надає інформаційну і організаційну допомогу фізичним та юридичним особам, які своєю діяльністю сприяють розвитку економічного та інтелектуального потенціалу держави.
3.4. Організація реалізує свої соціальні, економічні, наукові, творчі, культурні, інформаційні та інші законні права й інтереси своїх членів та населення держави.
3.5. Організація здійснює свою діяльність на території всієї України і є організацією зі всеукраїнським статусом, яка має обласні підрозділи та міські управління, принаймні у більшості областей України.
3.6. Організація у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Законом України «Про об’єднання громадян», «Про основи національної безпеки України», «Про звернення громадян» та чинним законодавством України, цим Статутом та локальними актами Організація, що приймаються відповідними органами Організація у межах їх статутних повноважень, відповідно до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції та Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією.
3.7. Засновниками Організації є громадяни України.
3.7.1. Організація набула статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації в установленому законом порядку.
3.7.2. Організація має круглі печатки, штампи, бланки, емблему, вимпел, нагрудний значок, членські квитки, ордени, знаки, медалі, штандарти, службові посвідчення, жетони, грамоти, дипломи, відзнаки, прапори та іншу символіку і атрибутику зі своїм найменуванням та знаком (гербом), гаслами та девізами, зразки яких затверджуються Головою та реєструються у встановленому чинним законодавством України порядку.
3.8. Організація має самостійний баланс, відкриває у відповідних банківських установах поточні, депозитні та інші рахунки (у національній та іноземній валюті).
3.9. Організація не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, держава не несе відповідальності за зобов’язаннями Організація . Втручання держави та службових осіб у діяльність Організації , так само як і втручання Організації у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших громадян не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.
3.9.1. Організація не несе відповідальності за зобов’язаннями засновників та членів фонду, засновники та члени організації не несуть відповідальності за зобов’язаннями Організації.
3.10. Організація є прибутковою організацією.
3.11. Організація для реалізації своїх статутних завдань має право вступати в господарські стосунки з установами, організаціями, підприємствами, громадськими організаціями та політичними партіями, укладати з юридичними та фізичними особами угоди, тощо в передбаченому чинним законодавством України порядку.
3.12. Організація є суверенною, єдиною і неподільною.
3.13. З метою виконання завдань, визначених у цьому Статуті, Організація має право в установленому порядку:
3.13.1. Виступати учасником цивільно-правових та господарських відносин, набувати майнові та немайнові права.
3.13.2. Мати рухоме та нерухоме майно на праві власності та аренди.
3.13.3. Бути позивачем та відповідачем у судах: європейському, адміністративному, господарському або третейському тощо.
3.13.4. Одержувати від органів державної влади та управлінь, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну Організації для реалізації своїх статутних цілей та завдань.
3.13.5. Вносити пропозиції до органів влади та управлінь з приводу розвитку громадянського, демократичного суспільства.
3.13.6. Проведення розслідувань та забезпечення безпеки.
3.13.7. Консультування з питань комерційної діяльності та управління.
3.13.8. Складання скарг, заяв та інших документів правового характеру.
3.13.9. Здійснення представництва інтересів громадян, установ, підприємств і організацій в сді та інших державних органах у кримінальних, цивільних, господарських справах та справах про адміністративні правопорушення.
3.13.10. Здійснення правового обслуговування зовнішньоекономічної діяльності громадян та організацій.
3.3.11. Дача консультацій і роз’яснень з юридичних питань і письмових довідок по законодавству.
3.13.12. Вчиняти інші дії, незаборонені чинним законодавством України.
3.14. Організація користується також іншими правами та пільгами передбаченими чинним законодавством України.
3.15. Офіційною назвою Організації є:
3.15.1. Українською мовою: «Служба економічної безпеки».
3.15.2. Російською мовою: «Служба экономической безопасности».
3.15.3. Англійською мовою: «Economic security service».
3.16. Офіційним скороченням назви Організації вважати: «Служба економічної безпеки» та «СЕБ».
3.17. Місцезнаходження центральних статутних керівних органів адміністрації Організації: м. Київ вул. Костянтинівська, 63 "д"
Розділ 4. Основна діяльність Організації з недержавного забезпечення національної безпеки України. 4.1. Діяльність з забезпечення національної безпеки України становить собою сукупність офіційних поглядів на цілі, завдання, принципи та основні напрями недержавного забезпечення національної безпеки України.
4.2. Діяльність Організації слугує основою для:
4.2.1. Формування державної політики в сфері недержавного забезпечення національної безпеки України;
4.2.2. Підготовки пропозицій по удосконаленню правового, методичного, науково-технічного, інформаційного і організаційного забезпечення національної безпеки недержавними організаціями;
4.2.3. Розроблення законодавчих актів, цільових програм і конкретних планів забезпечення національної безпеки України.
4.3. Діяльність розвиває Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України стосовно участі недержавних, громадських та неурядових організацій у забезпеченні національної безпеки України.
4.4. Національна безпека України.
4.4.1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою забезпечення національної безпеки.
4.4.1.1. Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується все зростаючої роллю сфери безпеки, яка становить собою сукупність об’єктів і суб’єктів, загроз та небезпек, потреб та інтересів, а також системи, що здійснює управління суспільними відносинами у даній сфері. Сфера безпеки, являючись системоутворюючим чинником життя суспільства, активно впливає на стан політичної, економічної, кримінальної, духовної та інших складових національної безпеки України. Національна безпека України суттєвим чином залежить від успішної діяльності не лише державних, але й недержавних інституцій, і з процесами демократизації суспільства така залежність збільшуватиметься.
4.4.1.2. Під національною безпекою розуміється певний стан управління загрозами та небезпеками за якого державними і недержавними інституціями гарантується розвиток життєво важливих інтересів народу України, джерел його духовного і внутрішнього добробуту, а також забезпечується ефективне функціонування самої системи національної безпеки.
4.4.1.3. Недержавна система забезпечення національної безпеки України покликана забезпечити збалансованість реалізації інтересів особи, суспільства і держави.
4.4.1.4. Інтереси особи полягають у її можливості реалізувати конституційні права і свободи людини і громадянина, забезпечити особисту безпеку.
4.4.1.5. Інтереси суспільства полягають у забезпеченні інтересів особи, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні і підтриманні суспільної злагоди, духовному оновленні України.
4.4.1.6. Інтереси держави полягають у створенні умов для гармонійного розвитку особи, суспільства і держави, реалізації конституційних прав і свобод особи і громадянина з метою забезпечення особистої, суспільної і державної безпеки.
4.4.1.7. У свою чергу, особиста безпека полягає у можливості реалізації особою власних інтересів через функціонування надійних механізмів управління загрозами та небезпеками. Суспільна безпека становить собою стан управління загрозами та небезпеками, за якого уможливлюється реалізація громадянином гарантованих Конституцією прав і свобод людини і громадянина. Державна безпека становить собою стан управління загрозами та небезпеками, за якого забезпечується недоторканість конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності України, політичної, економічної і соціальної стабільності, безумовне забезпечення законності і правопорядку, розвитку міжнародного співробітництва, яке відповідає національним інтересам України.
4.4.1.8. На підставі національних інтересів України формуються стратегічні та оперативні завдання внутрішньої та зовнішньої політики держави по забезпеченню національної безпеки недержавною системою забезпечення національної безпеки.
4.4.1.9. Виокремлюють чотири основних складових національних інтересів України, які має забезпечувати недержавна система забезпечення національної безпеки.
4.4.1.10. Перша складова національних інтересів України включає в себе дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення духовного оновлення України, збереження та зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму і гуманізму, культурного та наукового потенціалу країни.
4.4.1.11. Для досягнення цього необхідно:
4.4.1.11.1. Підвищити ефективність використання недержавної інфраструктури в інтересах розвитку українського суспільства, духовного відродження багатонаціонального народу України;
4.4.1.11.2. Удосконалити систему формування, збереження та раціонального використання інформаційних ресурсів, що складають основу науково-технічного і духовного потенціалу України;
4.4.1.11.3. Забезпечити конституційні права і свободи людини і громадянина;
4.4.1.11.4. Зміцнити механізми правового регулювання відносин в сфері забезпечення особистої безпеки, сприяти органам державної влади у створенні необхідних для цього умов;
4.4.1.11.5. Гарантувати прозорість і можливість здійснення громадянського контролю за діяльністю недержавної системи забезпечення національної безпеки України;
4.4.1.11.6. Не допускати пропаганду та агітацію, які загрожують національній безпеці України;
4.4.1.11.7. Чітко дотримуватись чинного законодавства щодо збору, збереження, використання та розповсюдження інформації про приватне життя.
4.4.1.12. Друга складова національних інтересів України включає в себе забезпечення державної політики недержавними організаціями, забезпечення національної безпеки, і пов'язана із доведенням до української і міжнародної громадськості інформації про державну політику в сфері забезпечення передусім особистої і суспільної безпеки, її офіційної позиції по соціально значущим позиціям українського і міжнародного життя, сприяння громадянам у можливості доступу до відкритих інформаційних ресурсів.
4.4.1.13. Для досягнення цього необхідно:
4.4.1.13.1. Зміцнювати недержавні засоби масової інформації, розширяти їх можливості по своєчасному доведенню достовірної інформації до українських та іноземних громадян;
4.4.1.13.2. Інтенсифікувати формування відкритих недержавних інформаційних ресурсів, підвищити ефективність їх використання.
4.4.1.14. Третя складова національних інтересів України включає в себе розвиток сучасних технологій забезпечення недержавною системою національної безпеки, забезпеченні потреб особи і суспільства у безпеці. У сучасній обстановці лише на підставі формування на рівноправних основах державної та недержавної систем забезпечення національної безпеки можлива повномасштабна збалансована дією спеціальних механізмів реалізація інтересів особи, суспільства і держави.
4.4.1.15. Для досягнення цього потрібно:
4.4.1.15.1. Розвивати і удосконалювати недержавну інфраструктуру забезпечення національної безпеки;
4.4.1.15.2. Розвивати індустрію забезпечення безпеки недержавними організаціями, приватними охоронними організаціями, детективними агенствами і службами економічної безпеки усіх форм власності та підвищувати ефективність їх функціонування;
4.4.1.15.3. Розвивати виробництво в Україні конкурентноспроможних засобів і систем забезпечення безпеки, розширювати участь недержавних структур у міжнародній кооперації виробників засобів та систем безпеки;
4.4.1.15.4. Забезпечити державну підтримку недержавної системи забезпечення національної безпеки через делегування певних повноважень і широке її залучення до забезпечення національної безпеки;
4.4.1.15.5. Проводити на базі вищих навчальних закладів недержавної форми власності фундаментальні та прикладні дослідження у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки.
4.4.1.16. Четверта складова національних інтересів України включає в себе захист самої системи недержавного забезпечення національної безпеки.
4.4.1.17.1. Сформувати правове поле діяльності недержавної системи забезпечення національної безпеки, яке має включати оновлену Концепцію національної безпеки України;
4.4.1.17.2. Підвищити економічну безпеку підприємств, установ та організацій, що не входять до системи органів державної влади;
4.4.1.17.3. Інтенсифікувати розвиток вітчизняного виробництва засобів безпеки і методів контролю за ефективністю їх діяльності;
4.4.1.17.4. Забезпечити захист відомостей, що становлять комерційну та державну таємницю;
4.4.1.17.5. Розширювати міжнародне співробітництво недержавної системи забезпечення національної безпеки України в сфері внутрішньої і зовнішньої безпеки.
4.4.2. Види загроз національній безпеці України.
4.4.2.1. За своєю спрямованістю загрози національній безпеці, управління якими може здійснювати недержавна система забезпечення національної безпеки, поділяються на наступні види:
4.4.2.1.1. Загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України;
4.4.2.1.2. Загрози недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України;
4.4.2.1.3. Загрози розвитку вітчизняній індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів;
4.4.2.1.4. Загрози безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України.
4.4.2.2. Загрозами конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України можуть являтися:
4.4.2.2.1. Прийняття органами державної влади нормативних правових актів, які ущемляють конституційні права і свободи громадян в сфері забезпечення особистої безпеки;
4.4.2.2.2. Створення монополій на забезпечення безпеки державними інституціями;
4.4.2.2.3. Протидія, у тому числі з боку кримінальних структур, реалізації громадянами своїх конституційних прав на забезпечення особистої безпеки;
4.4.2.2.4. Нераціональне, надмірне обмеження доступу громадських формувань до можливості забезпечення національної безпеки;
4.4.2.2.5. Протиправне застосування спеціальних засобів впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість;
4.4.2.2.6. Невиконання державними і недержавними інституціями вимог чинного законодавства, що регулює суспільні відносини в сфері забезпечення національної безпеки;
дезорганізація і руйнування системи національної безпеки;
4.4.2.2.7. Порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина в сфері забезпечення особистої і суспільної безпеки;
4.4.2.2.8. Витиснення українських організацій, що займаються забезпеченням національної безпеки, із внутрішнього ринку безпеки і посилення залежності від зарубіжних структур, що надають послуги у даній сфері;
4.4.2.2.9. Девальвація духовних цінностей, пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насилля, на духовних і моральних цінностях, що суперечать цінностям, які прийняті в українському суспільстві;
4.4.2.2.10. Зниження духовного, морального і творчого потенціалу населення України, що суттєво ускладнить підготовку фахівців, впровадження та використання новітніх технологій у галузі безпеки;
4.4.1.17. З цією метою необхідно:
4.4.2.2.11. Маніпулювання недержавною системою забезпечення національної безпеки.
4.4.2.3. Загрозами недержавному забезпеченню державної політики національної безпеки України можуть являтися:
4.4.2.3.1. Монополізація ринку безпеки України, його окремих секторів вітчизняними (державними і недержавними) та іноземними організаціями, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки,
4.4.2.3.2. Блокування діяльності недержавних структур, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;
4.4.2.3.3. Низька ефективність недержавного забезпечення державної політики національної безпеки внаслідок дефіциту кваліфікованих кадрів, відсутності системи підготовки та перепідготовки кадрів, формування і реалізації державної політики національної безпеки.
4.4.2.4. Загрозами розвитку вітчизняній індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, включаючи індустрію систем та засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів можуть являтися:
4.4.2.4.1. Протидія доступу до новітніх технологій в сфері безпеки, взаємовигідній і рівноправній участі українських організацій державної і недержавної форм власності як всередині держави, так і у світовому розподілі послуг у сфері безпеки, а також утворення засад для посилення залежності недержавної системи в сфері забезпечення національної безпеки;
4.4.2.4.2. Закупівля органами державної влади імпортних засобів та систем безпеки за наявності вітчизняних аналогів, які не поступаються за своїми характеристиками зарубіжним зразкам;
4.4.2.4.3. Витиснення із внутрішнього ринку безпеки організацій недержавної форми власності;
4.4.2.4.4. Збільшення відтоку за кордон спеціалістів у сфері забезпечення безпеки.
4.4.2.5. Загрозами безпеці систем і засобів безпеки, як вже розгорнутих, так і таких, що створюються на території України можуть являтися:
4.4.2.5.1. Забезпечення безпеки із порушенням чинного законодавства, що регулює суспільні відносини в даній сфері;
4.4.2.5.2. Надання послуг із забезпечення безпеки, які не передбачені статутними документами;
4.4.2.5.3. Розроблення і застосування технологій безпеки, які порушують нормальне функціонування інших систем безпеки, у тому числі системи національної безпеки;
4.4.2.5.4. Знищення, пошкодження або подавлення систем забезпечення безпеки;
4.4.2.5.5. Компрометація недержавної системи забезпечення національної безпеки та її окремих складових елементів;
4.4.2.5.6. Зрощування недержавної системи забезпечення національної безпеки із кримінальними структурами;
4.4.2.5.7. Витік інформації про конкретні заходи та перелік осіб, що забезпечують національну безпеку;
4.4.2.5.8. Впровадження до структур недержавної системи забезпечення національної безпеки осіб, з метою впливу на їх діяльність, яка не суперечить чинному законодавству;
4.4.2.5.9. Використання несертифікованих вітчизняних та зарубіжних засобів та систем безпеки при створенні і розвитку української інфраструктури національної безпеки;
4.4.2.5.10. Несанкціонований доступ до інформації, яка міститься в банках і базах даних;
4.4.2.5.11. Порушення законних обмежень щодо форм і методів забезпечення безпеки.
4.4.3. Джерела загроз національній безпеці України.
4.4.3.1. Джерела загроз національній безпеці поділяються на внутрішні і зовнішні. До зовнішніх джерел належать:
4.4.3.1.1. Діяльність іноземних політичних, економічних, військових розвідувальних та інформаційних, і структур недержавної форми власності, що надають послуги в сфері безпеки, спрямована проти реалізації національних інтересів України;
4.4.3.1.2. Прагнення ряду країн до домінування та ущемлення національних інтересів України в світовому просторі, витиснення її із зовнішнього та внутрішнього ринку безпеки;
4.4.3.1.3. Загострення міжнародної конкуренції за володіння найсучаснішими технологіями і системами забезпечення безпеки;
4.4.3.1.4. Діяльність міжнародних терористичних організацій;
4.4.3.1.5. Збільшення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування їх можливостей по протидії створенню конкурентноспроможних українських засобів і систем безпеки;
4.4.3.1.6. Діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів (видів) розвідки іноземних держав;
4.4.3.1.7. Розроблення рядом країн стратегій війн малої інтенсивності у різних сферах життєдіяльності (інформаційних, технологічних, економічних тощо), які передбачають дестабілізацію державної і недержавної складових загальної системи забезпечення національної безпеки.
4.4.3.2. До внутрішніх джерел належать:
4.4.3.2.1. Критичний стан вітчизняних галузей виробництва;
4.4.3.2.2. Несприятлива криміногенна обстановка, яка супроводжується зрощуванням недержавних структур і кримінальних структур, отримання кримінальними структурами доступу до технологій протидії органам державної влади у їх викритті, посилення впливу організованої злочинності на життя суспільства, зниження рівня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави;
4.4.3.2.3. Недостатня взаємодія державної і недержавної складових системи забезпечення національної безпеки по формуванню і реалізації єдиної державної політики національної безпеки України;
4.4.3.2.4. Недостатня розробленість нормативної правової бази, яка регулює відносини в сфері забезпечення національної безпеки, а також недостатня практика правозастосування;
4.4.3.2.5. Недостатня розвиненість недержавної складової системи забезпечення національної безпеки;
4.4.3.2.6. Нерозвиненість громадського контролю за діяльністю системи забезпечення національної безпеки;
4.4.3.2.7. Недостатня економічна могутність держави;
4.4.3.2.8. Зниження ефективності системи освіти і виховання, недостатня кількість кваліфікованих кадрів в галузі забезпечення національної безпеки;
4.4.3.2.9. Недостатня активність структур недержавної форми власності, що надають послуги в сфері забезпечення національної безпеки щодо інформування суспільства і держави про свою діяльність, формуванні відкритих інформаційних ресурсів і розвитку системи доступу до неї громадян;
4.4.3.2.10. Відставання України від розвинених країн по рівню забезпеченості окремих складових національної безпеки.
4.4.4. Стан національної безпеки України та основні завдання недержавних організацій по її забезпеченню.
4.4.4.1. Останніми роками в Україні реалізовано цілий комплекс заходів по удосконаленню забезпечення її національної безпеки. Розпочато формування бази правового забезпечення національної безпеки. Прийняті Закони України «Про державну таємницю», «Про розвідувальні органи України», «Про контррозвідувальну діяльність», ряд інших законів, розгорнута робота по формуванню механізмів їх реалізації, підготовці законопроектів, що регламентують суспільні відносини в сфері національної безпеки.
Здійснюється цілий комплекс заходів по забезпеченню національної безпеки в організаціях державної і недержавної форм власності.
4.4.4.2. Водночас моніторинг стану забезпеченності національної безпеки України дає можливість зробити висновок, що її рівень не у повному обсязі відповідає потребам та інтересам особи і суспільства. І це передусім пов’язано з несформованістю недержавного сектору забезпечення національної безпеки.
4.4.4.3. Сучасні умови соціально-економічного, інформаційного та політичного розвитку країни викликають загострення протиріч між потребами особи у забезпеченні безпеки і можливостями держави на надання адекватних послуг.
4.4.4.4. Суперечливість і нерозвиненість правового регулювання суспільних відносин в сфері забезпечення національної безпеки призводить до серйозних негативних наслідків. Недостатність нормативного правового регулювання відносин в сфері реалізації конституційних прав і свобод громадян на забезпечення особистої безпеки в інтересах захисту конституційного ладу, моралі, здоров’я, прав і законних інтересів громадян, забезпечення обороноздатності країни і безпеки держави суттєво ускладнюють підтримання належного балансу інтересів особи, суспільства і держави в сфері національної безпеки. Недосконале нормативне правове регулювання відносин в сфері національної безпеки ускладнює формування на території України конкурентноспроможних українських організацій недержавної форми власності, які б могли надавати якісні послуги із забезпечення особистої та суспільної безпеки.
4.4.4.5. Неможливість громадян забезпечити власну безпеку, монополія на надання даних послуг структурами державної форми власності викликають негативну реакцію української нації, а у ряді випадків призводить до дестабілізації соціальної обстановки у суспільстві.
4.4.4.6. Закріплені у Конституції України права громадян на безпеку, недоторканість життя, практично не мають достатнього правового, організаційного і технічного забезпечення.
4.4.4.7. Відсутня чіткість при проведенні державної політики національної безпеки, формуванні і розвитку недержавної складової системи забезпечення національної безпеки, інтеграції системи національної безпеки в системи загальноєвропейської, міжнародної і глобальної безпеки, що створює умови для витиснення українських організацій, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки, із внутрішнього та світового ринку безпеки і деформації структури міжнародного ринку безпеки.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Copyright sebweb © 2024 |
