СТАТУТ

«Служби економічної безпеки»

(нова редакція)

 

 

 Зміст Статуту

 

Розділ 1. Загальні положення.	3
Розділ 2. Вступ.	3
Розділ 3. Основні  положення.	12
Розділ 4. Основна діяльність організації з недержавного забезпечення національної безпеки України.	13
Розділ 5. Мета, завдання та види діяльності.	34
Розділ 6. Особовий склад, права та обов’язки.	37
Розділ 7. Порядок утворення і діяльності статутних органів – міських управлінь і обласних підрозділів та їх повноваження.	38
Розділ 8. Кошти та майно Організації, облік та звітність.	41
Розділ 9. Припинення діяльності Організації.	42
Розділ 10. Зміни та доповнення до Статуту Організації.	42
Розділ 11. Прикінцеві положення.	42
Розділ 12. Перелік міських управлінь.	43
Розділ 13. Перелік обласних відділів.	51

 

 

 

«Impavide progrediamur» (лат.)                       

«Будем идти вперёд без колебаний» (рос.)

«Йтимемо вперед без вагань» (укр.)

 

  

Розділ 1. Загальні положення.

 

 

                                           Розділ 2. Вступ.

 

2.2.1. Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам;

2.2.2. Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

2.2.3. Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

2.2.4. Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;

2.2.5. Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

          2.2.6. Економіко-кримінологічний моніторінг---система знань економіко-кримінологічних, математичних, статистичних, логічних, структурних, технологічних, правових та інших методах ретроспективного та поточного спостереження, аналізу оцінки, прогнозування і відстереження змін криміногенного потенціалу.

2.2.7. Система економічної безпеки --- механізм забезпечення  стану стабільної життедіяльності суб’єкта господарювання, яка створює умови для реалізації основних його цілей та інтересів, захищає від внутрішніх і зовнішніх загроз і дестабілізуючих чинників.

2.2.8. Внутрішній контроль --- система контрольних та експертних дій суб’єктів, незалежних від власника капіталу і незалежних від виконавчої влади, з метою сприяння

раціональному використанню засобів, предметів праці і самої праці у підприємницкій діяльності виявлення і профілактики конфліктних ситуацій, а також вироблення механізмів з мінімізації ризиків, що супроводжують ведення бізнесу.  

2.3.     Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти.

2.4.   Відповідно до цього Статуту підтримуються і впроваджуються Укази Президента України з Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи державного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Недержавна доктрина національної безпеки України є документами, обов’язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки неурядовими организаціями.

2.5.        Об’єктами національної безпеки є:

2.5.1.     Людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи;

2.5.2. Суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

2.5.3.  Держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

2.6.       Суб’єктами забезпечення національної безпеки є:

2.6.1.    Президент України;

2.6.2.    Верховна Рада України;

2 6.3.    Кабінет Міністрів України;

2.6.4.    Рада національної безпеки і оборони України;

2.6.5.    Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

2.6.6.    Національний банк України;

2.6.7.    Суди загальної юрисдикції;

2.6.8.    Прокуратура України;

2.6.9.    Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

2.6.10.  Збройні Сили України;

2.6.11.  Служба безпеки України;

2.6.12.  Служба зовнішньої розвідки України;

2.6.13.  Державна прикордонна служба України та інші військові формування;

2.6.14.  Громадяни України;

2.6.15.   «Служба єкономічної безпеки» в Україні.

2.7.       Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

2.7.1.    Пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

2.7.2.    Верховенство права;

2.7.3.    Пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

2.7.4.   Своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

2.7.5.  Чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

2.7.6.   Демократичний цивільний громадський контроль  над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

2.7.7.  Використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

2.8.     Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

2.9.        Пріоритетами національних інтересів України є:

2.10.  На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є:

2.10.1.   У зовнішньополітичній сфері:

2.10.1.1. Посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;

2.10.1.2. Спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

2.10.1.3. Воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

2.10.2.    У сфері державної безпеки:

2.10.2.1.  Розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;

2.10.2.2. Загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;

2.10.2.3. Поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;

2.10.2.4. Злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;

2.10.2.5. Загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об’єктів на території України;

2.10.2.6. Можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;

2.10.2.7. Спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;

2.10.2.8.  Прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;

2.10.3.      У  воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

2.10.3.1.   Поширення зброї масового ураження і засобів її доставки; 

2.10.3.2. Недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

2.10.3.3.   Нелегальна міграція;

2.10.3.4. Можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

2.10.3.5. Нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

2.10.3.6. Небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;

2.10.3.7. Повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;

2.10.3.8.  Накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;

2.10.3.9.  Незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;

2.10.3.10. Незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

2.10.4.       У внутрішньополітичній сфері:

2.10.4.1. Порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

2.10.4.2.  Можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об’єднань національних меншин та релігійних громад;

2.10.4.3.   Загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;

2.10.4.4. Структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

2.10.5.     В економічній сфері:

2.10.5.1.  Істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

2.10.5.2.  Ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

2.10.5.3.  Нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків;

2.10.5.4. Критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України;

2.10.5.5. Недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

2.10.5.6. Критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

2.10.5.7.  Нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

2.10.5.8.  Велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

2.10.5.9. Небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки; 

2.10.5.10. Неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

                        далее»